Новини

Нам здається само собою зрозумілим, що зелений колір дозволяє, а червоний – забороняє. Але чи є в цьому раціональне зерно? Адже журавлина і брусниця не представляють небезпеки, і в той же час є безліч отруйних рослин і тварин зеленого кольору. Втім, відповідь треба шукати не у підручниках біології, а фізики.

Як відомо, світло – це хвилі, а біля хвиль є такий показник, як довжина. Біле світло являє собою суміш хвиль різної довжини, чорного світла не буває взагалі, а от іншим “чистим” кольорам відповідають певні діапазони довжини хвиль.

Якщо ми подивимося на залежність кольору від довжини хвилі, то побачимо, що для світлофора обрані кольори з найдовшими хвилями: у червоного це 650-750 нм, у жовтого – 560-590, у зеленого – 500-550. Довжина хвиль, що утворюють синій промінь, буде в діапазоні 450-480 нм. А найбільш короткі з видимих світлових хвиль відповідаю фіолетового кольору, їх довжина – 380-450 нм.

Для тих, хто придумав світлофор, і для всіх, хто цим винаходом користується, важливо, що від довжини хвилі залежить “якість” поширення світла в атмосфері Землі. Приміром, так званий закон лорда Релея пов’язує з інтенсивність розсіяного світла з довжиною хвилі, а ефект Тиндаля доводить, що в каламутньому середовищі малої довжини хвилі розсіюються сильніше, ніж довгі хвилі. Таким чином, чим більшою є довжина хвилі, тим з більшої відстані буде видно світло, тим простіше його буде помітити крізь дощ і туман. Таким чином, червоний колір зроблений забороняючим, тому що він найбільш “сильний”. А зелений обраний на роль дозволяючого, тому що він найбільш “слабкий” з трьох.

Звичному нам світлофору вже більше ста років, причому ключову роль в його історії зіграли американці: у 1912 році дехто Лестер Вайр запатентував такий пристрій, а двома роками пізніше одразу чотирма світлофорами вперше обладнали звичайне перехрестя в місті Клівленд.

Read more