У час, коли безроздільними господарями наших вулиць стали автомобілі і велосипед намагається відвоювати у них принаймні частинку «життєвого простору», великої уваги заслуговують ідеї, раціоналізаторські пропозиції чи винаходи, що зможуть надати вело транспорту додаткових переваг та розширити сферу його застосування.
Пропонуємо увазі читачів порталу AutoMotoClub.info статтю винахідника з м. Канева Олександра Товмача, який має власні ідеї щодо створення нового виду транспорту на основі класичного велосипеда.
СТАН НЕСТІЙКОЇ РІВНОВАГИ – ось що найбільше лякає бабусю.
Рейсовий автобус заїхав на майданчик невеличкої автостанції. З передніх рядів розносилась чергова голосна порція вередування дитини.
-Поглянь, поглянь! Бабуся на велосипеді! Почує тебе, злякається, як поїде з переляку – і автобус її не наздожене! – промовляла мама.
Настала тиша. Водій скориставшись нею оголосив п’ятихвилинну зупинку та вийшов на вулицю
Я подивився у вікно, оцінив спортивні кондиції бабусі і тихо промовив
– 700 метрів.
Я це вимовив тоді, коли малюк набирав повні легені повітря і встиг почути відповідь від опонента, що сидів трохи ззаду та праворуч.
– К-хм..
Такий вердикт на мій прогноз мене вразив настільки, що розпочатий плач нашого юного пасажира став мною сприйматися, як муркотіння янголяти.
– Скільки? – не повертаючи голови, промовив я.
– 100.
Через 4 хвилини я мусів визнати, що помилився рівно у 7 разів. Коло мого опонента було вільне місце і з дозволу я туди пересів. Ми познайомилися. Семен Олексійович виявився дуже цікавим попутчиком і ми, вже не помічаючи шумового фону, дуже цікаво поспілкувалися.
Все що мені вдалося запам’ятати та записати я представляю на Ваш розсуд.
Чому я принципово помилився Семен Олексійович пояснив без зволікань: було очевидним, що та бабуся не скористаеться велосипедом, як транспортом по цілому ряду ознак. Перша з них – незбалансовано висіли сумки на велосипеді. Друга – бабуся тримала пальці на важелі тормозу на кермі велосипеду. Третя – вона явно боїться стану нестійкої рівноваги.
– А що Ви маете на увазі, що то є : «Стан нестійкої рівноваги?» – цікавлюся я
– Це стан будь-чого, коли достатньо легкого дотику і предмет упаде.
– Ви глузуете з мене – нездавався я, – велосипедисти під час руху воду п’ють, газети читають, то за кермо можуть не триматися і не падають!
– Все правильно, але приклади які Ви навели стосуються велосипеду у русі, коли діє сила енерції, яка з одночасним поворотом керма і відновлює рівновагу. Спробуйте вмоститися на велосипед, що стоїть і побачимо, чи довго Ви триматимите рівновагу? Або бабуся?
– Переконали. То наведіть приклад стану стійкої рівноваги.
– Гойдалка – миттєво відповів Семен Олексійович.
– Якщо я Вас правильно розумію, то колеса велосипеда мають бути вище голови велосипедиста – промовив я і щиро розсміявся.
– Абсолютно правильно Ви мене зрозуміли – спокійно відповів Семен Оленсійович. – Уявіть: колеса такого велосипеда котяться по абсолютно рівному монорельсу з ідеальною поверхнею зчеплення. Таку комфортну їзду неможливо уявити дивлячись вниз, під ноги, на стан нашого дорожного покриття. Немає потреби рулювати. Значить немає аварій, падінь, ДТП, зіткнень та порушень правил дорожнього руху.
– Так, так! Особливо коли попереду їхатиме відома нам бабця зі швидкістю аж…0,8 км/год – заперечив я.
– Ні, так не буде .Функціонуватиме система единої швидкості. Ну, припустимо, на годину пік = 25км/год, або інша прийнятна швидкість – заперечив Семен Олексійович.
– То бабуся має чекати свого часу, коли буде оголошена прийнятна персонально для неї швидкість? – дивуюся я.
– Ні. Система допоможе розігнати бабусі її велосипед до швидкості, однакової для всіх учасників руху. Просто велосипедисти, яким допомагають досягти потрібної швидкості повинні оплатити за електроенергію, як за частковий проїзд. Тільки така поїздка їм обійдеться в п’ятеро дешевше, ніж купити жетон для проїзду в метро.
– Вражає. А де і як можна побудувати такий замінник метрополітену? –питаю я.
– Існує таке поняття, як критична маса користувачів. Для декількох людей таку інфраструктуру ніхто будувати не буде, але коли мова йде про тисячі прихильників велоспорту що мешкають у мегаполісах, то ситуація змінеться докорінно.
Свою концепцію Семен Олексійович викладав так ясно і переконливо, що навіть у мене перед очима ніби стояла картина: на висоті 4,5 метра прокладено монорельс у напівпрозорому тунелі, який захищатиме велосипедистів від опадів та вітру. Велотраса прокладатиметься по дворам, в зелених зонах міста і слугуватиме додатковою опорою для витких рослин. Вперше інфраструктура транспорту не знищуватиме зелені лігені міста, а збільшить іх. Кордони витких рослин поглинуть значну частину шумового навантаження мегаполісу.
Створені велопаркінги будуть зберігати парк велосипедів і у населення не буде потреби зберігати їх у власних квартирах. У потрібну мить велосипед буде доставлено на посадкову платформу (зупинку) до кожного будинку і власнику потрібно тільки взяти з касети власне крісло, зафіксувати його на рамі велосипеду і рушити.
Такий спосіб використання велосипеду відкриє цілий світ для людей з обмеженими фізичними можливостями.
Прокладені маршрути велодоріжок з’єднають в єдиний комплекс вільного пересування житлові масиви на рівні кожного будинку, адміністративні будівлі, учбові заклади, підприємства та установи, лікарні, торгівельні центри, музеї, спортивні споруди – будь що.
Інфраструктура велодоріжок буде активно використовуватися для забезпечення поштових перевезень, сімейними лікарями, службою 03, транспортуванням хворих та іншими службами, експрес-доставкою. В нічний час можна здійснювати транспортування вантажу до торгівельних мереж і при цьому небуде потреби у послугах експедитора.
Доцільно використати таку можливість для прокладання оптоковолоконних ліній, кабелів різного призначення, в літній період – доправлення води по стаціонарним пластиковим трубопроводам для поливу зелених насаджень.
Пропонована інфраструктура має ряд переваг. Вона не утворюється за рахунок існуючих площ міста, вона створюється паралельно. Забезпечує захист населення від наземних транспортних засобів. Всесезонна і не залежить від погодних перешкод. Збільшує площу зелених насаджень міста. Стимулює покращання фізичного стану населення. Не створює транспортних корків та забезпечує високий рівень середньостатистичної швидкості пересування по мегаполісу. Не є конкурентом класичного наземного велосипеду, а буде його рівноправним партнером. Може бути побудована в історичній частині міста без його спотворення. Багатофункціональність використання.
Верхня частина накриття велодоріжок буде слугувати основою для монтажу сонячних батарей і вся система буде функціонувати на відновлювальних джерелах енергії.
Нажаль, час подорожі минув. За кілька хвилин до його зупинки Семен Олексійович презентував мені свою візитку і тепер контактні дані для будь-якої зацікавленої сторони є в редакції.
Я помахав йому з вікна і моя подорож – продовжилася.
Вересень 2013 року.
Олександр Товмач.
☞ Підписуйтесь на автомобільні новини АвтоМотоКлуб в Google News
