У Україні публічно і послідовно вищі чини ДАІ (і Міністерства внутрішніх справ України в цілому) безглуздими «лякалками» нахабно «разводят» водіїв. Вважаючи останніх за «лохів» і бидло. Про яку пошану до Даішників (і, відповідно, закону) може йти мова?З кінця минулого року в Україні діють зміни в законодавстві, що стосуються посилювання відповідальності за порушення правил дорожнього руху, покликані зменшити кількість ДТП на дорогах і створити передумови для безпечного дорожнього руху. На жаль реальна кількість ДТП від впровадження цих змін не зменшилася. Чинників традиційно незнижуваної національної високої аварійності, по суті, два, і обидва класичні: дурні і дороги. Що стосується доріг – то тут все зрозуміло: дороги в Україні в цивілізованому їх визначенні практично відсутні (існують лише їх окремі фрагменти), і з цим погоджуються практично всі. Що ж до другого чинника – дурнів, то їх в надлишку…
Жодну аварійність, наприклад, не можна понизити, якщо і далі по фрагментах інженерних споруд, що іменуються дорогами, роз’їжджатимуть «уколотиє» і п’яні «мажори» на куплених за мільйонні хабарі пап і матусь іномарках. В даному випадку найважливішим чинником встановлення правопорядку є невідворотність покарання, але про це в нинішній Україні смішно говорити. «Мажора» не вразить і не зупинить сума штрафу за перевищення швидкості або проїзд на червоне світло в сумі тотожній сумі «перекуса» у дорогому ресторані; тим більше, ризик заплатити цей штраф – нікчемний, бо високі родичі все «порєшают» і «закроют вопрос».
Але найважливішим чинником, від якого залежить аварійність, є або ж непродуманість законодавчих змін або ж їх повне ігнорування і навіть саботаж самими ж Даішниками.
Останнім часом практично всі вітчизняні ЗМІ торкнулися теми доцільності і коректності використання приладів контролю за швидкістю «Візир». Десятки наукових і практичних досліджень довели повну неспроможність і некорректность роботи і використання даного приладу в частині виявлення правопорушень на дорогах.
Коротко нагадаємо основні недоліки приладу і його використання:
– «Визир» працює вельми довільно і система фотографування об’єкту не пов’язана з системою визначення швидкості об’єкту. Тобто «Візир» фотографує один об’єкт (наприклад, автомобіль, що стоїть, нерухомий), в той же час як фіксується швидкість автомобіля, рухомого взагалі на іншій смузі.
– згідно інструкції завода-виробника «Визир» коректно працює лише в певному температурному проміжку, наймінімальніший температурний рівень роботи складає 0 градусів за Цельсієм.
Проте, не дивлячись на це всю зиму 2008-2009 років (впродовж якої температура понад 0 градусів пару разів піднімалася лише в Криму) Даішники щосили «гралися» «Визиром».
Будучи викритими в некоректному використанні приладу в зимовий час, Даїшні чини відразу заявили, що температурний режим не порушувався оскільки зйомка велася з салону автомобіля, практично при кімнатній температурі. «Відмазавшись» від звинувачення в порушенні температурного режиму, Даішники «забули» згадати що з метою підвищення показників виявлення правопорушення в даному випадку була використана інша дуже проста схема: автомобіль з патрулем ДАІ з включеним «Визиром» рухається по дорозі із швидкістю навіть мінімальні 40 км/год«просвечуючи» зустрічно рухомі автомобілі в межах дозволених в населеному пункті 60 км/год. Результатом подібних дій є штучне «виявлення» швидкості руху «порушників» – 100 км/год (шляхом додавання взаємної швидкості автомобіля Даішників і автомобіля «порушника»).
Або ж автомобіль з патрулем ДАІ виїжджає за межі населеного пункту, де за півгодинки легко назнімає сотню «порушників», що рухаються з дозволеною швидкістю за межами населеного пункту в 90 км/год. По документах же «полювання» проводять в межах населеного пункту (дозволено 60 км/год), всіх виявлених «порушників» ощасливлюють постановами про накладення штрафу.
Довести що-небудь в даному випадку водієві практично неможливо, оскільки часовий чинник (декілька днів а то і тижнів між повідомленням про факт «порушення» і часом, коли це порушення нібито сталося) не дає водієві жодних шансів довести свою невинність.
І тим більше пікантно, що законодавець передбачив в даному випадку необхідність накладення стягнення на особу, яка є титульним власником автомобіля, а не на того, хто реально зробив правопорушення, перебуваючи в той момент за кермом .
Правда, як поступати якщо власником автомобіля в даному випадку є юридична особа (яке-небудь ВАТ до відповідальності притягнути неможливо, бо адміністративна відповідальність – індивідуальна) – законодавець не визначив. Деякі вищі чиновники МВС і ДАІ намагалися стверджувати, що у такому разі мають повне право притягувати до відповідальності керівника юридичної особи (а далі хай сам розбирається зі своїми водіями). Але подібна «принципиальность» різко випарувалася, коли стало зрозуміло що за зафіксоване «Візиром» перевищення швидкості автомобілем облдержадміністрації або, скажімо, Секретаріату Президента необхідно буде виписувати штраф губернаторові або ж самому «гаранту»…
Так або інакше але виняткова несправедливість в частині притягнення до відповідальності і усілякі мухлювання з «Візиром» під час пильнування на дорогах привели до створення у більшості водіїв певного стереотипу поведінки, який базується на ввідних даних: «я їхав акуратно, нічого не порушував (я завжди так їжджу) але мене чомусь штрафанулі, і я довести нічого не можу…»; або ж: «я взагалі того дня за кермом не був, за кермом був мій родич (знайомий, таксист-драйвер і ін.), він, мабуть, і перевищив, але штрафанули мене…».
Такі ввідні дані, безумовно формують у рядового водія продовження стереотипу поведінки по наступному сценарію: «ні за що доведеться «віддуватись», і навіщо воно мені треба?.. Порушуй- не порушуй – все одно платитимеш, так вже краще порушувати – по крайній мірі, відповідати доведеться за щось, а не просто так…». І як наслідок – повне ігнорування правил дорожнього руху і всіх благих намірів законодавця.
Створюється враження, що подібна поведінка водіїв умисне стимулюється зловмисно налагодженими особами. При чому цими покидьками ставиться і успішно реалізується завдання виховання у законопокірних громадян максимально деструктивного образу поведінки на дорогах. А по суті, цілеспрямовано здійснюється свого роду диверсія проти держави і її інститутів…
Не втомлюємося повторювати: важливим чинником забезпечення правопорядку є принцип, нормативно закріплений в законодавстві і звучний таким чином: «Ни одна особа не повинна постраждати безпідставно. Жодне правопорушення не повинне залишитися безнаказанним».
Ігнорування цього принципу приводить до абсолютно зворотного результату – підвищенню реально здійснених правопорушень.
Не потрібно бути педагогом або дресирувальником тварин (заздалегідь просимо пробачити за можливо некоректне порівняння), щоб зрозуміти очевидне: постійне покарання без видимої причини будь-кого, хто соціально адаптується (дитяти, тварини) – приведе до виникнення і закріплення алогічної і асоціальної поведінки, деструктивних результатів і розпаду особи.
Не зайвим буде відмітити, що завданням міліції (теж неодноразово нормативно закріплена) є немедленноє припинення правопорушення безпосередньо після його виявлення.
У описаних же випадках українські міліціонери проявляють свою суть як пасивні збоченці, вуаєрісти: за порушеннями закону спостерігають, милуються, фіксують, але нічого не роблять!
Хай зафіксований на швидкості в 200 км/год автомобіль з пянюгой-водієм і далі жене на тій же швидкості по місту, поки не закінчить свій шлях на автобусній зупинці забравши життя десятка упевнених в приказці «наша міліція нас бережет» мирно чекаючих пасажирів…але навряд чи сім’ї всіх загиблих і покалічених утішить той факт, що за декілька хвилин до фатального зіткнення Даішники «успішно» зафіксували перевищення швидкості майбутнього вбивці і навіть збиралися «оперативно», через місяць, прислати порушникові квитанцію про сплату штрафу (дуже «своєчасно»!)…
І взагалі курйозні ситуації зустрічаються: власникові автомобіля приходить поштою штраф за зафіксоване «Візиром» перевищення швидкості, здійснене кілька днів тому, і це при тому що ще місяць тому у водія його автомобіль викрадений, і про це ж подана заява в міліцію!
До речі, в обох випадках – і у родичів загиблих, і у обкраденого водія – є всі шанси стягнути з держави більш ніж значну суму моральної і матеріальної шкоди, заподіяної злочинною пасивною бездіяльністю співробітників ДАІ (та ще і визнаного і зафіксованого ними ж!). І випадки подачі подібних позовів вже не одиничні – з тенденцією на їх багатократне збільшення і виграш в судах.
З таким способом співіснування водіїв і Даішників безпеки дорожнього руху не мабуть ніколи. Як і державі – благополуччя…
А зараз увазі читачів пропонуємо ілюстрацію
Цитувати вміст даного документа сенсу немає – кожен водій може зробити це сам (радимо кожному роздрукувати цей лист і завжди використовувати при оскарженні дій ДАІ при накладенні штрафів і спробах контролю їх сплати).
Отже Державна служба спеціальному зв’язку та захисту інформації України офіційно повідомила про максимально прості і доступні для розуміння кожної цивілізованої людини речах: розхвалений керівними Даішниками пристрій «Візир» (використовуваний для фіксації перевищення швидкості) і Автоматизована система реєстрації, обліку і контролю транспортних засобів, їх власників і адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (саме та База, якою Даішники «лякають» водіїв «кто не заплатить штраф – тому відмовлять в проходженні техосмотра») є НЕЛЕГАЛЬНИМИ.
Будь-яка інформація, що міститься в згаданих «Візирі» і в Базі, не є скільки-небудь достовірною і не має навіть щонайменшого доказового характеру.
По суті, виходячи із згаданої відповіді Державної служби спеціальному зв’язку і захисту інформації України правовий статус вказаних об’єктів дослідження має приблизно такий же ступінь доказовості і достовірності, як і будь-який (незалежно від вмісту) Cd-диск вартістю не більше 6 гривень, куплений на ринку «Петровка» з-під прилавку.
Апріорі слід вважати, що всі фото «Візира», які є додатками до постанов про накладення штрафів за перевищення швидкості – є плодом роботи Даішників в «Фотошопі» або іншій подібній програмі. І такий же приблизно характер мають записи в Базі про те, що водій N є боржником по сплаті штрафів. Обмежувати водія в правах на підставі подібної «самопальной» погані – все одно що робити це під враженням порнофільмів або написів на стінах суспільного туалету.
Місце такій «інформации» – в сміттєвій корзині, але ніяк не для використання в правових документах.
Настійно рекомендуємо використовувати публікований лист при оскарженні дій ДАІ і постанов останніх про накладення штрафів. Попутно вимагаючи відшкодування моральної і матеріальної шкоди.
Попутно відмітимо, що створення і експлуатація згаданих нами і «Визира», і «Базы» за грошовими витратами обійшлися бюджету не в один десяток мільйонів гривень. Але ці витрачені гроші (за відсутності схвалення Державної служби спеціальному зв’язку і захисту інформації України на їх використання) вважаються такими, що витрачені всупереч цільовому призначенню. Це все одно, що Даішники на виділених для покупки сертифікованого і «правильного» устаткування, приладів і інформаційних систем витратили мільйони на ігрові приставки і порнофільми!
Сподіваємося, що цією ситуацією зацікавляться органи компетентні розслідувати правильність і доцільність використання державних коштів.
У будь-якій цивілізованій європейській країні більшість населення розуміють просту істину: навіть у одиничних випадках незаконної і безпіставної зупинки рядового водія співробітниками дорожньої поліції – це незмінно викликає масові акції протесту, що виливаються в погроми магазинів, поліцейських ділянок биття тих, що зарвалися «стражей порядка» і на піке – відставку вищих чинів уряду. Подібна реакція народу навіть на помисли окремих служителів влади перевищити повноваження приводить до того, що жоден негідник погонах не сміє навіть думати про те, щоб «змахлювати» із застосуванням закону і наплювати таким чином, на інтереси рядового водія. Це ж є запорукою виняткової законопокірності водіїв і чинником, що зводить аварійність нанівець.
В Україні ж, публічно, відкрито, послідовно вищі чини ДАІ (і Міністерства внутрішніх справ України в цілому) безглуздими «лякалками» нахабно «розводят» водіїв, вважаючи останніх за «лохів» і бидло.
Про яку пошану до Даішників (і, відповідно, закону) може йти мова? Звичайно ж, деякі водії не витримують «бєспрєдєла», і тоді від кинутої пляшки із запальною сумішшю спалахує відділення ДАІ, або ж в кущах край дороги знаходять з проломленим черепом чергового «служителя жезла». Але ж це ситуацію в корені не виправить…
До речі «лякалка» про те, що «кто не заплатить штраф – тому відмовлять в техогляді», окрім вищевикладених мотивів невідповідності закону самої Бази (по якій перевірятимуть «штрафників») – безглузда і незаконна ще з однієї причини.
Сьогодні в Україні діють Порядок проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів, затверджений постанова Кабміну № 606 від 09 липня 2008 року (текст якого повинен знаходитися на видному місці в кожному відділенні ДАІ і МРЕО). Вказаний Порядок передбачає перелік документів, які водій зобов’язаний надати при проходженні техогляду, і цей перелік є винятковим і вичерпним. Жодних інших документів вимагати від водія не повинні.
У переліку документів відсутні які-небудь «докази» (квитанції довідки і ін.), які водій зобов’язаний надавати при проходженні техогляду (рівно, як і при інших випадках звернення в ДАІ або МРЕО – зняття з обліку автомобіля/постановка на облік, переоформлення документів і ін.).
В порядку відсутнія взагалі регламентація дій співробітників Гаї/мрео в частині вимоги довести факт оплати штрафів самими водіями. Правда, пунктом 12 Ладу передбачено, що співробітник ДАІ видає талон техогляду в разі відсутності даних про НЕСПЛАТУ штрафу за адмінпорушення, але в цьому випадку, знову ж таки, не водій зобов’язаний щось доводити а саме інспектор ДАІ за наявності у нього вільного часу і службового завзяття може позбочуватися, доводячи і перевіряючи факт «відсутності даних про несплату штрафа» (яким способом він це робитиме – його проблеми, але зрозуміло, що не шляхом використання згаданої Бази).
Важливо і те що Порядком передбачений обов’язок і можливість інспектора ДАІ доводити саме факт «несплати штрафа» водієм, що відрізняється від доказу факту сплати штрафу самим водієм. На практиці все вирішується просто: у віконці або за бар’єром в приміщенні Мрео/гаї сидить або молоде стерво, або ж старий маразматик, що уміють користуватися двома клавішами компютера і даними водія, що вводять, в пошук Бази. На законну вимогу водія про дотримання своїх прав у відповідь він може розраховувати лише на неразборчивоє мимрення: «У нас в кумпутєрє тут написано що на вас складався протокол і наш начальник Степан Микитович наказав таких посилати ми нічого не знаємо ми слухаємося нашого командіра…».
Природно що якщо водій, усвідомлюючи незаконность таких фантазій, спробує набити пику чинуші, проблему це не вирішить… Проблема може бути вирішена шляхом жорстокого державного контролю за самовладністю Даішників всіх рівнів, що зарвалися.А спершу потрібний терміново обмежити останніх у використанні приладів і інформаційних систем, до правомірного використання яких в «хранителів смугастих палочек» не дозрів не лише інтелект, але і совість.
Проблема також має бути вирішена припиненням експериментів із законом – позбавленням Даішників яких-небудь прав самостійно приймати вирішення про накладення стягнень на порушників ПДД. Це повинно бути функцією виключно суду.
Крім того Даішників потрібне негайно позбавити і прав на контроль за процедурою сплати штрафів – це виняткова прерогатива Державної виконавчої служби України.
Олексій Святогор, адвокат, спеціально для Украина Криминальная ☞ Підписуйтесь на автомобільні новини АвтоМотоКлуб в Google News
