Середні роздрібні ціни на бензин Аі-95 + і Аі-95 на минулого тижня в п’ятницю, за даними цінового моніторингу «АЗС України», відрізнялися від попереднього дня не більше, ніж на одну копійку. Однак середньострокова ситуація на ринку нафтопродуктів далека від стабільності.
Встановивши історичний рекорд в травні, роздрібні ціни трохи знизилися, і в липні-серпні не зазнали істотних змін. Але експерти Міненерговугілля пророкують, що в разі незмінності тенденцій на зовнішньому ринку протягом вересня-жовтня можна очікувати перший осінній десятикопеечную зростання. Він може стати початком поступального нарощування цін на АЗС до плюс 50 копійок на літрі палива.
Втім, на цю тему у президента асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів України» Леоніда Косянчука для журналістів одна погана новина і дві хороші. За його словами, зовнішній ринок демонструє підйом цін, що не може не позначитися і на вітчизняному ринку. А з іншого боку, ресурсне забезпечення в Україні сьогодні збалансовано, нафтопродуктів цілком достатньо, і тому реальне підвищення, зафіксоване на початку минулого тижня, майже в два рази нижче (не на 25, а на 10 копійок), ніж економічно обгрунтоване. Як зазначає Косянчук, в другій декаді вересня ціна на бензин Аі-95 могла б підвищитися до 11,35-11,40 гривні на літр, але цього, на його думку, не відбудеться, тому що в цьому ніхто не зацікавлений. Продукту багато, і його потрібно продавати, тоді як підвищення цін завжди сприймається болісно і, отже, негативно позначається на обсягах продажів. Адже купівельна спроможність населення в Україні досить обмежена.
1% курсу долара = 0,8 гривні за літр бензину
Директор Консалтингової групи «А-95» Сергій Куюн підкреслює, що трохи більше ніж за два місяці ціна на нафту на світових ринках зросла майже на 30%. На його думку, для підвищення цін на внутрішньому ринку є ще одна причина: «повзуча девальвація гривні». Експерт пояснює, що в зростанні ціни палива 60% припадає на подорожчання нафти, яка торгується в доларах, ще 30% – це податки, які теж номінуються в іноземній валюті (у євро обчислюється акцизний збір). Так що, на його думку, причина зміни вартості бензину в Україні на 90% залежить від руху курсу національної валюти. 1% зростання курсу долара, як вважає експерт, додає до 80 копійок на літрі за рахунок девальваційного фактора.
Ще один фактор, що визначає динаміку цін на нафтопродукти, – це кредитування. Експерт нагадує, що сьогодні ставки короткострокових комерційних кредитів доходять до 30%, та й такий дорогий позику отримати зовсім не просто. «Біда не приходить одна», – продовжує Куюн і зазначає також, що на рівень кредитування впливають і вибори, що наближаються, оскільки привносять в сферу фінансів елемент невпевненості. Але при цьому звертає увагу ще й на чинник інерції. «Вже два місяці, – говорить він, як ціна в Європі на нафтопродукти зростає, а в Україні на автозаправках стабільність. Але через два місяці ціни починають рости. Те ж відбувається і на падінні, коли бензин в Європі дешевшає, а в нас ціни за інерцією ще продовжують рости, тому що на ринок приходить паливо, закуплене за високими цінами ».
Не тільки ціна, але і якість
Інерційну цінову теорію Косянчук сприймає з великими застереженнями. За його словами, в Україні не відчули недавнього зниження нафтових цін у світі, тому що ті кошти, які нафтотрейдери повинні б направити на зниження ціни, було перераховано до держбюджету «за рахунок плаваючого акцизу, який, замість того, щоб обмежувати зростання цін, не допускає їх зниження ». Експерт згадує, що ще при розробці відповідного закону Асоціація була проти того, щоб прив’язуватися до котирувань нафти brent, яка ніколи в Україну не заходила і не зайде, а орієнтуватися до середнього (північ – південь) Platts’у на нафтопродукти.
Але українських водіїв хвилює не тільки ціна на нафтопродукти, але і їх якість. Відповідаючи на відповідне запитання «Дня», Косянчук відзначив, що про якість пального в Україні взагалі неможливо говорити, хоча б тому, що воно нікого не цікавить. «Міністерство пролонгував ще на рік дію стандартів минулого тисячоліття, – підкреслює експерт. Він піднімає також тему про біоетанол, який відтепер відповідно до закону повинен входити до складу бензину і дизпалива. «Ми завозимо в Україну паливо стандарту Євро-5 і будемо змушені вводити в нього спиртові добавки, які будуть псувати його якість. Якщо заправитися такою сумішшю і поставити машину на три дні в гараж, особливо в сиру погоду або в дощ, то отримаєте воду в бензобаку ». Образно кажучи, відбувається девальвація бензину?!
До речі, на українському ринку намітилася тенденція до стрімкого зростання частки імпортного біоетанолу. Багато компаній мають намір ввозити його з Молдови, Північної Осетії та Кабардино-Балкарії, тому що імпортна добавка до бензину (з урахуванням всіх витрат на транспортування і митне оформлення) коштує в середньому 10-10,5 тисяч гривень за тонну, а вироблена в Україні – 11,5-12 тисяч. В результаті ми отримуємо ще одне джерело подорожчання пального. Експерт ринку палива Геннадій Рябцев пояснює різницю в цінах на український і імпортний біоетанол так: «Виробництво на спиртових заводах (витрачається в три-чотири рази більше енергії і тепла) в порівнянні з іншими підприємствами вкрай неефективно».
А що з вітчизняними НПЗ?
Ненормальною можна вважати і ситуацію в українській нафтопереробці в цілому. Адже сьогодні в країні, що має шість НПЗ, практично не виробляються вітчизняні нафтопродукти. Заводи зупинені, фахівці без роботи, бюджет без надходжень. Косянчук вважає винними в цьому олігархів і, зокрема, Ігоря Коломойського, якому практично належить Кременчуцький НПЗ, здатний на 70% задовольнити потреби країни в пальному.
«Ключ до вирішення проблем української нафтопереробки заритий саме в Кременчуці, – стверджує Куюн. – Це – завод, що має перспективу для відродження. Це – перлина нафтопереробки європейського масштабу ». «Але їм ніхто не хоче займатися», – говорить експерт. «Пан Коломойський перетворив цей завод у виробництво для забезпечення власних роздрібних мереж, – пояснює Косянчук, – йому не потрібно переробляти азербайджанську нафту через те, що він не може вийти на оптовий ринок, де, як він розуміє, програє імпортерам і за якістю, і в цінової конкуренції. Тому жодної тонни нафтопродуктів з цього підприємства в оптовий сегмент ринку не надходить. Завод працює на 20-25% від можливої завантаження. А після того, як «Приват» Коломойського увійшов в управління Кременчуцьким НПЗ, йому взагалі стали не цікаві два інших його підприємства – Надвірнянський і Дрогобицький НПЗ ».
Між тим і другий гігант української нафтопереробки – Лисичанський НПЗ («Лінік»), – який став в тягар його власнику – компанії ТНК-ВР, незабаром може стати вотчиною олігарха. У Луганській облдержадміністрації прогнозують, що зміна власника на цьому підприємстві може відбутися ще до листопада. Про це днями повідомляв портал OilNews із посиланням на начальника Головного управління економіки обладміністрації Світлану Дроботенко. «Питання подальшої роботи підприємства вирішене. У жовтні «Лінік» вже розпочне свою роботу », – сказала вона, але не повідомила ім’я нового власника. Однак всі пам’ятають, що відомий український бізнесмен Дмитро Фірташ заявляв про свої плани придбати цей НПЗ і мережа АЗС ще в середині травня. Чи вирішить олігарх проблему постачання підприємства нафтою або, за прикладом Коломойського, забуде про неї і перетворить НПЗ, де є потужності з випуску 100 тисяч тонн поліпропілену, в ще одне своє хімпідприємство? ☞ Підписуйтесь на автомобільні новини АвтоМотоКлуб в Google News
