Мінінфраструктури хоче ввести обов’язкову плату для автомобілів з максимально допустимою масою понад 12 тонн і більше за проїзд автомобільними дорогами України. Відповідний проект закону, який ще в минулому місяці був направлений на розгляд Кабінету міністрів.
У документі говориться, що саме інтенсивний рух великовагового транспорту є однією з основних причин руйнування українських доріг. А за рахунок платних доріг можна зібрати додаткові кошти на їх ремонт.
Передбачається, що введення плати за проїзд авто важче 12 тонн дозволить залучити на ремонтно-будівельні роботи близько 4-8 млрд грн (в залежності від тарифу – 0,5-1 грн/км). Перелік платних доріг, тариф і порядок використання коштів буде встановлювати уряд.
Зараз дохід Державного дорожнього фонду формується в основному за рахунок надходжень від акцизного збору та ввізного мита на імпорт нафтопродуктів, транспортних засобів та шин.
У разі прийняття законопроекту перевезення вантажним автотранспортом стануть платними з 1 січня 2016 року. До цього часу вже повинна бути готова система справляння плати за проїзд.
Платні дороги = корупція
Україна не новатор в цьому питанні: оплата за проїзд справляється практично в усіх країнах Західної та Східної Європи, та їх досвід можна і потрібно використовувати в Україні. При цьому бажано не йти за тими граблями, на які наступали попередники.
Одна з проблем платних доріг – корупція. Основний ресурс корупційної складової криється в організації системи збирання грошей за проїзд автомагістралями. У більшості країн застосовуються дві системи справляння плати: на основі мікрохвильової технології передачі даних (працює в Австрії, Білорусі, Чехії) та супутникової передачі даних (Німеччина, Словаччина).
Суть першої полягає у використанні для тарифікації портальних комплексів. У кожному авто, з якого справляється плата, повинно бути бортовий пристрій. Встановлені на дорозі портали зчитують сигнал з пристрою і передають в центральний офіс, де фіксується оплата за проїзд. Серед плюсів: недорогий і простий пристрій для автомобіля. Серед мінусів: великі витрати на експлуатацію.
Наприклад, для дороги в 100 км необхідно два портальних комплексу (на початку і в кінці дороги), а також на кожному відгалуженні. В реальності виходить, що на сучасну 100-кілометрову трасу необхідно встановити близько 50 порталів (вартість одного варіюється від 200 000 до 500 000 євро). Кожен портал – це не тільки витрати на будівництво та утримання, але і джерело корупційних схем за прикладом будівництва та утримання автодоріг.
Супутникова система справляння плати – сучасніша. З допомогою порталів тільки контролюється оплата, а не ведеться облік кілометражу (а значить, порталів потрібно значно менше). Крім того, супутникова система може покрити всі дороги країни. Для цього потрібно оцифрувати карту доріг і кожній ділянці присвоїти її тариф (дороги для тарифікації та розмір зборів встановлює держава).
З перевізником укладається договір на надання послуги тарифікації проїзду. Можлива як передоплата за користування дорогами, так і оплата по факту проїзду. Бортовий пристрій на автомобілі сама вираховує кілометраж і суму оплати й видає на сервер вже готовий тарифікований шлях.
Технічно це вирішується за допомогою бортових пристроїв для вантажних автомобілів і каналів зв’язку з білінговою системою (аналогічної системам, які використовуються операторами мобільного зв’язку). В сучасних системах використовується супутникова технологія GPS/Galileo/ГЛОНАСС – для тарифікації маршруту і технологія мобільного зв’язку GSM/GPRS – для каналів зв’язку. Така комбінація дозволяє тарифікувати реальний пройдений шлях автомобіля автошляхами з точністю супутникових навігаційних систем.
Портали тут використовуються тільки для контролю правильності оплати і нарахування штрафів у разі порушень (непрацюючий бортове пристрій на автомобілі або неправильні параметри автомобіля) і встановлюються в ключових точках автодорожньої мережі (з найбільшими потоками). Штрафують “зайців” державні структури, в основному це дорожня або національна поліція.
Не заплатить лише 0,1% автомобілів
“Білінгову” частину такої системи можна розробити і запустити протягом 6-7 місяців, які підуть на створення мережі пунктів продажу, дата-центру і всієї внутрішньої структури, а також поставку першої партії бортових пристроїв.
Система контролю повинна створюватися і запускатися паралельно з білінговою і через 8-9 місяців може працювати в повну силу. З цього моменту ефективність роботи системи справляння плати за проїзд буде на рівні 98-99,9%. Це означає, що всі перевізники, які підпадають під дію закону про оплату, платитимуть.
За нашими попередніми підрахунками, створення такої системи обійдеться приблизно 180-200 млн євро, а річні збори складуть 200-350 млн євро. Хоча, збори будуть прямо залежати від встановленого державою тарифу і доріг, визначених для тарифікації.
Важливо, щоб оператором такої системи була приватна компанія (держуправління – це завищені витрати плюс корупція), обрана на основі державного тендеру. Зазвичай така компанія бере на себе зобов’язання створити систему і отримує право експлуатувати її протягом 10-15 років. Часто така компанія виступає інвестором або співінвестором створення системи оплати.
У цивілізованому світі переможцями тендерів, як правило, стають високотехнологічні вертикально інтегровані компанії.
Автор – Дмитро Чорненький,
директор департаменту “Інтегровані транспортні системи” ДП “Сіменс Україна”
Джерело ☞ Підписуйтесь на автомобільні новини АвтоМотоКлуб в Google News
