До осені 2008 року купівля автомобіля вважалася цілком вдалою інвестицією.Ринок продажів невпинно зростав, ціни на авто збільшувалися, тож дворічну-трирічну машину можна було швидко збути з мінімальними втратами: не більше 10% від початкової вартості.
Ба, у ті часи, поїздивши на автомобілі, можна було ще й заробити.
Так, один із столичних мешканців, придбавши у червні 2004 року в автосалоні “Шевроле нубіру” за 11 700 дол, у вересні 2007 року збув її за 12 тис дол. І це при тому, що легковик на той час “пробіг” 53 тис км.
Машина, щоправда, була в ідеальному стані, своєчасно і в повному обсязі обслуговувалася на фірмовій СТО.
Пояснення ж досить просте: за три роки вартість такої ж машини, що почала називатися “Лачетті”, підскочила в автосалоні до 15 300 дол.
Як відзначають фахівці авторинку, цінові пертурбації почалися в листопаді 2008 року, коли вартість долара з 5 грн стрибнула до 10 грн. Кілька тижнів салони торгували машинами за старими “гривневими” цінами. То ж ті, хто мав готівку у валюті, замість “Ланоса” змогли дозволити собі “Ланцер”. Майже безплатно.
Проте ця дарівщина згодом суттєво вплинула на ціни вторинного ринку. Тенденція й досі дається взнаки, оскільки різниця між новими й уживаними авто почала рівнятися на Європу. Автомобіль як інвестиція втратив свою цінність, перетворившись на засіб пересування.
Щоб довести це, автор вдався до нехитрого експерименту: спробував швидко продати трирічний “Ніссан кашкай” з пробігом 65 тис км.
У 2009 році за цей автомобіль з урахуванням додаткового обладнання довелося викласти майже 27 тис дол. Судячи з інтернет-оголошень, за подібну машину господарі нині просять 19200-19700 дол. І стоять на своєму, якщо мають час і натхнення. Принаймні більше 200-300 дол від заявленої ціни не скидають.
Деякі оголошення датовані ще липнем, а машина досі не продана. А якщо гроші потрібні негайно?
Оголошень фірм, які беруться за годину вирішити проблему викупу авто, не бракує. Обману нема: такі й справді за годину видадуть готівку в тій валюті, яку замовить продавець. Проблема в тому, скільки вдасться виручити.
За згаданий “Кашкай”, навіть не дивлячись на сам автомобіль, максимально готові заплатити 15 тис дол. Після безкоштовних оглядин ціна взагалі впала до 13 тис. Шини, мовляв, треба замінити, кузов відполірувати, салон почистити…
На зауваження, що на стоянці автовикупу за машину в гіршому стані простять 18 тис дол, у відповідь пролунало: “Нам твоя машина не потрібна. Це тобі терміново потрібні гроші. Ніхто ж не силує”.
Судячи з кількості транспорту на стоянці підприємців, напрошується висновок: їх бізнес базується на швидкості викупу за ціною, що дасть змогу швидко отримати власний навар. Та й з цим, схоже, проблеми.
Оголошення із стовпа про швидкий автовикуп, на перший погляд, перспективніша річ. Принаймні образу зрозуміло, що така фірма на майданчик для стоянки не витрачається, штат має менший, тож готова начебто дати більше. У даному конкретному випадку – 15 тис дол після детального обстеження.
В обох випадках мова йде не про оформлення договору купівлі-продажу, а про генеральне доручення. Перекупники не поспішають набувати право власності на чужі колеса, аби при перепродажі не “світитися” перед податківцями.
Адже, починаючи з другого авто, до казни треба сплачувати не 1% вартості машини, а 5%. Машину обов’язково попросять зняти з обліку, аби не мати клопоту з кримінальним авто, а далі – на вибір: плату за доручення та податок вираховують із загальної суми, або ці витрати можна сплатити з власної кишені.
Коли час зовсім підтискає, в базарний день можна рушити прямо на авторинок на Столичному проспекті. Заїхати на нього всім бажаючим завадять характерної зовнішності чоловіки, котрі займають одну з чотирьох смуг дороги.
Вони зупиняють весь транспорт з єдиним питанням: “Скільки хочеш?”. Найрозумніше й собі запитати: “Скільки даси?”. І в жодному разі – не пояснювати обставини, які змушують розставатися з машиною. Тим більше – терміново.
У випадку з “Кашкаєм” після десятихвилинного поверхового огляду машини торги почалися з 15 тис дол.
Детальніше знайомство з машиною – сервісна книжка, наряди-замовлення на обслуговування, згадка про зимові шини на дисках, виміри товщини фарби на крилах та дверях – забрали ще хвилин п’ятнадцять, проте закінчилися пропозицією прямо тут вдарити по руках за 17 тис дол.
Покупці погоджувалися навіть самі сплатити за генеральне доручення, відсоток податку та не наполягали на знятті автомобіля з обліку в МРЕВ.
Звісно, можна спробувати самому продати машину на авторинку. Навести попередньо марафет, відполірувати-відчистити і правити, як в оголошеннях, 19,5 тис дол. Проте за таку ціну машина навряд чи когось зацікавить.
Самі завсідники авторинку діляться враженнями, що “Столичка” останнім часом дуже вже почала нагадувати музей: люди ходять, дивляться, але, глянувши на ціну, навіть руками не торкаються.
А от на тих, кому швидко продати авто на ринку не вдалося, чекають і на виїзді з нього. Щоправда, тут ціни на тисячу-півтори доларів нижчі, ніж на в’їзді. А гарантії власної безпеки ще менші, ніж деінде.
Для невиправних оптимістів, які впевнені, що фінансові труднощі тимчасові, існує ще й така штука, як автомобільний ломбард. Там в обмін на гроші авто можна швидко заставити, не втрачаючи на певний час право власності на нього.
Проте треба бути готовим до того, що доведеться сплатити за стоянку автомобіля, у Києві – від 300 грн на місяць, та виписати за свій рахунок генеральне доручення на працівника ломбарду. Гроші позичають на строк до трьох місяців.
Ставка такої “позики” – 5-9% на місяць. Тобто за оцінену 13 тис дол машину за три місяці доведеться віддати майже 16 тис грн. А не доведеться – то для неї хутко підшукають нового власника.
Словом, для продажу авто, що було в ужитку, нині не найкращі часи. Можливо, варто прислухатися до фахівців концерну “Укравтопром”, які прогнозують, що в найближчі роки продажі нових автомобілів не перевищуватимуть 220 тис на рік. Інакше й бути не може в країні, де 42% населення витрачає свої заробітки на їжу.
О. Черевко “Економічна правда” ☞ Підписуйтесь на автомобільні новини АвтоМотоКлуб в Google News
